Відлік часу. Зупинитися. Важко? Знайти спокій. Рух затягує, життя наше наповнене проблемами. Але ж це ми самі собі створюємо ці проблеми. Чи просто не розуміємо, що випробовування нам потрібні. Потрібні для формування особистості. Це як якийсь витвір мистецтва, спочатку то лиш кусок дерева, каменю чи глини і вже лиш потім після праці майстра – це краса. І ми теж творіння. Ми творіння Бога. Ми маємо любити свого Створителя, дякувати Йому за дар життя, за Його Любов, за Його Милосердя. Терпіння нам потрібні, щоб віднайти сили, сили духовні. Поруч люди, такі різні. Але ми мусимо їх розуміти. Не можна всіх сприймати однаково, бо хтось шукає, а хтось просто живе і не думає про завтра, про день Судний. Ми маємо іншим відкрити шлях до неба, бути для них дороговказом, бути прикладом. Життя,як відлік…Ми на землі, як тимчасові гості, бо там у Небі ми маємо своє житло. Та щоб увійти до цих осель Вічних – ми маємо заслужити. Іноді це здається майже не реальним. Важко звичайно, але з Божою поміччю ми можемо багато.
Час. Думки. Простір. Люди. Ми шукаємо щастя. Але що для нас щастя? Ми шукаємо Бога. Ми шукаємо добра, але чи завжди ми його правильно розуміємо чи сприймаємо. Добро – це прагнення любові. Отже, щастя це знайти любов. Бог – це Любов. Ми маємо знайти Бога. І не потрібно йти десь далеко. Шукаючи Бога. Бог поруч, Бог у серці кожної людини, Він чекає на кожну людину. Відкриймо двері свого серця. Почуйте у тиші голос Божий. Майте спокій у серці, допомагайте іншим віднайти спокій. Скажіть ближньому, який Добрий Господь. Може хтось не чув про Христа, не чув що Божий Син помер на хресті і за нього. Ми мусимо навчитися розуміти інших, шукати в кожному вогник добра. Розуміти людей, не ставити себе вищими за інших. Так, ми мусимо любити навіть ворогів.
бр Станіслав Б'ялковський, ТВДС
